Надихаюча презентація: як виступати публічно на аудиторію

Кожному з нас хоч раз у житті доводилося залишатися віч-на-віч з велелюдною аудиторією. Неважливо, що це було: виклад домашнього матеріалу біля класної дошки у школі або здача курсової перед викладачами вишу. Вміння виступати на публіці (а точніше, невміння тримати аудиторію в фокусі) нерідко грало не на користь нашим оцінкам. Не допомагало навіть бездоганне володіння темою, яку ми знали від «А» до «Я». У найнесподіваніший момент починали трястися коліна або хтось із присутніх у залі не так на нас дивився …

Як виступати публічно, якщо страх переважає над впевненістю та спокоєм? З чого почати виступ перед аудиторією, аби по-справжньому заволодіти її увагою? Як виступати перед незнайомою публікою, щоб не розгубитися й не провалити спіч?

Вчимося виступати публічно: стан, цілі, пам’ять

Стан всередині нас. Уміння виступати на публіці – це вміння володіти собою. Оратору, який сумнівається у собі, як і у важливості свого виступу, важко бути успішним. Присутні в аудиторії люди мають на 100% бачити вашу впевненість, стійкість і харизму. І не варто думати за інших! Той, хто виступає, нічого не винен жодному зі слухачів. Запобігливість і боязкість – шлях до провалу. Насправді, ситуацією керують ВАШІ знання і ВАШІ емоції – те, чим публіка поки що не володіє. То ж чому б з нею цим не поділитися?
Ставимо цілі та прагнемо їх досягнення. В основі будь-якого виступу на публіці (буде це театральне дійство або презентація наукового проекту) стоїть завдання: донести ідею присутнім. Якщо зосередитися на власній поточній місії, можна відволіктися від страху, думок про невдачі та недосконалість себе, як оратора.
Вмикаємо емоційну пам’ять – це фундамент професійного спікера. Запам’ятавши відчуття перемоги, післясмак виграшу чи інші потужні емоції, які доводилось вам переживати, можна зусиллям думки викликати це солодке почуття безпосередньо напередодні чи за мить до виступу. Страх зміниться упевненістю. Зникнуть сумнів та недовіра до себе. Ось воно – мистецтво публічного виступу!

Важливі етапи підготовки до публічного виступу

Аутотренінг. Перш ніж з’явитися на публіці, зазирніть у дзеркало, зосередьтеся на власній зовнішності, гармонійності (адже ви – досконалість!). Згадайте людей, які вас люблять і цінують, не ставлячи під сумнів вашу впевненість та правоту. Вони ж-бо точно не помиляються у почуттях!
Зруйнувати шаблони! Гучномовний НЛП-термін означає парадоксальну нестандартну поведінку. Зробіть те, чого глядач від вас аж ніяк не очікує. Цей прийом працює з абсолютно будь-якою публікою, незалежно від соціального зрізу, віку і теми спічу. Чому б із собою на виступ не захопити талісман – іграшкового ведмедика, якому, можливо, теж буде відведена нехай епізодична, проте роль у виступі? Або філіжанку з креативним принтом замість консервативної склянки? Слухач буде не лише захоплений тим, що відбувається, а й вражений вашою креативністю!
Фіксуємо увагу. Позбутися мандражу й утримувати увагу присутніх у залі допоможе контакт «тет-а-тет». Дивіться слухачам в очі, розмовляйте з ними, а не зі стінами, слайдами, стелею або з кимось одним із багатолюдного залу. Це додасть впевненості вам як оратору і зробить вашу мову більш чіткою.
Мовчати! Це – один з найефективніших способів залучення уваги аудиторії до свого виступу. Тривала пауза допоможе вам зосередитися, зібратись думками й навіть перепочити, а тим, хто неуважно вас слухав, чи зовсім не помічав – нарешті вас помітити!
Бути собою! Ведіть себе природно: менше пафосу, більше користі для слухачів.

Кілька порад тим, хто виробляє вміння виступати на публіці

Каркас виступу

Гарна імпровізація ретельно готується заздалегідь. У 90% випадків виступ на публіку без попередньої репетиції навіть за вдало спланованим сценарієм закінчується фіаско. Особливо, якщо оратор – початківець, у арсеналі якого немає ані тренінгів з публічних виступів, ані курсів акторської майстерності, ані виступів.

Вам потрібен каркас, або детальний план публічного виступу, який буде включати вступ (актуалізацію опорних знань), основну частину, а також висновки. Необхідно точно визначити мотивацію прослуховування спічу аудиторією в залі. Що це їм дасть? Чого нового, цікавого, корисного вони дізнаються? Чому вони повинні вас слухати?

Виступ перед публікою з «голим скелетом» буде сухим і нудним. Непогано б «наростити м’язи». Для цього підберіть кілька яскравих реалістичних прикладів (не відходячи від теми виступу).
Запасіться фактами, статистикою, цитатами, живими історіями і прикладами.
Заздалегідь підготуйте ефективну й ефектну візуалізацію, адже слухачеві необхідно зорове закріплення інформації.
Продумайте можливість залучення присутніх у діалог – формат спілкування «питання-відповідь» може дати несподівано позитивні плоди, позбавивши вас, як спікера, односторонніх вердиктів.

Ваш «зоряний час» – заключна промова: саме за нею найчастіше запам’ятовують оратора, отож, не забудьте про ключові проблеми, підняті під час виступу. Вдала конструкція останніх фраз, емоційність, виразність, щирість – з таким набором ви залишите приємний післясмак свого виступу.

Час

Будь-який виступ перед публікою повинен мати початок і кінець. Занадто коротка «антреприза» не зачепить всіх актуальних питань і не дасть можливості реалізуватися повноцінному діалогу, а це запорука успішного контакту зі слухачем. Від затягнутого, безрозмірного виступу втомитеся і ви, і аудиторія. Особливо, якщо захід призначено на вечірній час, коли всім хочеться додому.

Ідеальний часовий відрізок – до 20 хвилин, після чого увага публіки (з психофізіологічних причин) починає слабшати, тож вас просто перестануть слухати. Фрази мають бути короткими і змістовними. Розбивайте мову на абзаци, не забуваючи про стислість – «сестру таланту».

Мистецтво публічного виступу полягає також в дотриманні правильного ритму мови. З точки зору сприйняття, найбільш сприятлива швидкість – близько 100 слів на хвилину, тому варто заздалегідь проговорити свій спіч перед дзеркалом вголос, аби розуміти, на який відрізок часу потрібно розраховувати.

Ритм краще міняти, щоб мова «не заколисала» своєю розміреністю: використовуйте паузи, уповільнення, прискорення, логічні акценти (аби підкреслити щось важливе, головне), підвищуючи або знижуючи тон.

Дихання, мова та голос

Навіть ідеально підготовлений спіч з відмінним знанням матеріалу спіткає невдача, якщо ваш голос буде тихим, а подих – переривчастим. Голосоутворення, логіка мови, дикція і робота легенів – чотири «кити» правильного вербального виступу на аудиторію.

Дихати слід діафрагмою, щоби голос «народжувався» в результаті виштовхування повітря косими м’язами живота – тоді мова буде переконливою та рівною.

Логіка мови – результат культурного розвитку людини. Більше читайте – і вас обов’язково захочуть слухати.

Місце виступу

Перш ніж виступати на публіку, знайдіть час і ознайомтеся з залом/аудиторією, в якій вам належить виголошувати промову. Краще це зробити сам-на-сам, коли там нікого не буде. Пройдіть до визначеного місця виступу, встаньте у вихідну позицію, подивіться в зал. Він порожній і привітний! Його настрій не зміниться і у хвилину вашого виступу, хіба що порожнім він вже не буде.

Перш ніж почати публічний виступ, налаштуйтесь на позитив – врешті-решт, учасники заходу прийшли послухати ваші думки на задану тему, а не оцінити ваш зовнішній вигляд.

Професіоналізм

Про жодне захоплення уваги аудиторії не йтиметься, якщо ви не володієте матеріалом! Тому, перш ніж публічно виступати на ту чи іншу тему, переконайтеся в бездоганності власних знань (зокрема й у суміжних тематичних напрямках).

Будьте готові до запитань залу, адже напевно знайдуться люди, які вважають себе доками в квантовій фізиці чи інших високих матеріях, про які безпосередньо йтиме мова. Не виключено, що вони захочуть підловити оратора на незнанні конкретного питання, адже конкуренцію, як і живий діалог у ім’я шоу, ніхто не відміняв!

Якщо ви не знаєте напевно точну відповідь на поставлене запитання – не губіться й не намагайтеся вгадувати, видаючи здогад за істину. Краще доручити цю місію комусь і залу, зробивши відкриту пропозицію. Або відверто зізнайтеся, що відповіді саме на це питання не маєте. Чесність підкуповує!